Свято єднання / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. – Т. 2. – C. 430–432.
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1912. – Т. LVII. – Кн. III. – С. 475–478.
Написана до Шевченківських днів, які з року в рік були тим національним прапором, під котрим українське громадянство “скликає до єднання поступові елементи иньших народів, готові лучити свої національні почуття з щирим признаннєм народніх прав иньших народів і оборону своїх національних інтересів”. У щоденнику Є. Чикаленко подає відомості (запис від 28 лютого 1912 р.) про зібрання в Києві з нагоди річниці від дня смерті Т. Шевченка: “Позавчора, в день смерти Т. Г. Шевченка, в клюбі у нас улаштовано традиційну Шевченківську вечерю, на яку запрошено, як і що року, і представників инших націй – великорусів, поляків, литовців, білорусів, жидів. За голову вибрано М. С. Грушевського, який сказав коротеньке слово про Шевченка, що являється символом національного відродження українців, які хотять жити в злагоді з усіма своїми сусідами” ( Чикаленко Є. Щоденник. – Львів, 1931. – С. 295). Основні думки промови, про яку згадує Євген Харлампович, збігаються з головними тезами статті М. Грушевського “Свято єднання”. Імовірно, що ця стаття є або доопрацьованим варіантом виголошеного слова, або ж власне промовою вченого на вечорі пам’яті Т. Шевченка в українському клубі “Родина” в Києві. Про інші публіцистичні праці М. Грушевського, присвячені Шевченківським дням, див. ком. до статті “В сорок восьмі роковини Шевченка”.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
